Домашнє насильство, булінг, романтичні стосунки та подібні теми є складними та чутливими. Для того, щоб учні були готові обговорювати їх, необхідно створити сприятливу атмосферу та бути готовими до різних реакцій.
ЯК СТВОРИТИ БЕЗПЕЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ?
Вчитель або інший вихователь повинен задати позитивний тон і створити безпечну атмосферу, пояснивши, що думки можуть відрізнятися, але важливо зберігати повагу. Щоб учні не боялися ділитися своїми думками, особистим досвідом і почувалися впевненіше, на початку бесіди можна попросити молодих людей розповісти про те, як вони почуваються, коли говорять про це. Можна використовувати додаткові інструменти, такі як ілюстрації або кольори, які відображають різні емоційні стани, щоб допомогти учням вибрати той, який найкраще підходить для них, з коротким коментарем щодо їхнього вибору. Це може допомогти розпочати розмову в безпечний спосіб.
Також можна запровадити чіткі правила поведінки, яких мають дотримуватися всі без винятку під час розмови чи дискусії. Домовленість може включати такі правила:
- говорити по черзі;
- поважати іншу думку;
- не квапити спікера, давати йому можливість висловитися;
- не користуватися мобільним телефоном під час заняття;
- активно коментувати, обговорювати, ставити запитання;
- надавати право на зупинку (право не ділитися, зупинитися або вийти з кімнати, якщо виникає негативна емоційна реакція з боку оточуючих або вас самих);
- бути делікатними та проявляти емпатію.
У всіх життєві обставини різні, і працівники школи можуть знати не все ― можливо, хтось із учасників пережив насильство. Тому, обговорюючи з учнями теми, які можуть зачепити їхні емоції та нагадати про особистий досвід, рекомендується користуватися правом на зупинку та припинення обміну думками чи розповідями, зупинитися, вийти з стану тривоги чи паніки без детального пояснення походження таких емоцій. Дозволити вийти з кімнати. Перед початком будь-якої діяльності слід нагадати учням, що ніхто не зобов’язаний ділитися подробицями свого особистого життя та обговорювати пережиті події, якщо вони не хочуть цього робити.
Учні не завжди належно реагують на обговорення цих питань ― можуть бути спроби пожартувати або передражнити. Слід докладати зусиль, щоб запобігти таким діям або негайно припинити знущання, щоб не постраждали більш вразливі учні.
ЩО РОБИТИ, КОЛИ РЕАКЦІЯ ― НЕГАТИВНА?
Коли жінок називають жертвами, а чоловіків ― кривдниками, учні, як і дорослі, можуть зазначити, що такий розподіл ролей у контексті домашнього насильства є домінуючим. Для дівчат роль жертви може бути незнайомою, а хлопці можуть бути незадоволені таким узагальненням чоловіків. Захисна реакція є нормальною, але важливо пояснити, чому гендерно зумовлене насильство в найближчому оточенні обговорюється саме під таким кутом.
Завжди варто запитувати учнів, що сталося б, якби гендерні ролі помінялися місцями. Такий підхід може допомогти зрозуміти, що досвід дівчат і хлопців у платонічних і романтичних стосунках дуже відрізняється. Жінки не тільки частіше страждають від гендерно зумовленого насильства, але й частіше зазнають екстремальних форм насильства, які мають довготривалі наслідки для психічного та фізичного здоров’я, а в крайніх випадках ― призводять до смерті.
Насильниками є не лише чоловіки, і не всі чоловіки є насильниками ― насильство з боку жінок щодо чоловіків також фіксується, а гендерно зумовлене насильство трапляється і в одностатевих парах. Наголошувати на насильстві чоловіків над жінками важливо тому, що це глобальна проблема, а знання особливостей домашнього насильства може допомогти краще зрозуміти методи кривдників, змінити їхнє ставлення та кинути виклик стереотипам, що стосуються насильства. Важливо також зазначити, що гендерно зумовлене насильство трапляється і в одностатевих парах.
