ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ТВІЙ ДРУГ ― КРИВДНИК?
Підстави підозрювати, що можливо ваш друг є кривдником:
- Вони постійно проявляють ревнощі. Вони ревнують до інших людей в житті свого партнера. Вони хочуть завжди бути разом і все робити разом.
- Вони постійно запитують партнера про його місцезнаходження, телефонні дзвінки, розмови з іншими людьми. Вважають себе вправі вказувати партнеру, що йому робити, з ким розмовляти, куди йти, як одягатися тощо.
- Вони спрямовують свій гнів на речі в присутності партнера (наприклад, ламають, б’ють, кидають речі, коли зляться).
- У гніві хапають, б’ють, штовхають, стискають або іншим чином завдають фізичного болю партнеру.
- Звинувачують свого партнера, якщо він постраждав, надають різні виправдання заподіяному фізичному болю, схильні звинувачувати алкоголь або наркотичні речовини у своїй агресивній поведінці.
- Вважають, що мають право контролювати стосунки з партнером. Вважають, що партнер є нижчою або гіршою людиною, їхньою власністю.
- Постійно звинувачують партнера у флірті, провокаційній поведінці по відношенню до інших людей, сексуальному одязі тощо.
- Постійно розповідають друзям, який їхній партнер невдаха: ламає речі, нічого не вміє робити, нічого не розуміє, не має почуття гумору тощо.
Кривдник часто стверджує, що:
- «Ми обоє винні» в насильстві, або що це «просто сварка, суперечка, конфлікт».
- Партнер перебільшує насильство і змальовує все в чорних тонах.
- Їх несправедливо звинувачують у попередніх актах насильства.
- Вони також є жертвою (часто в агресивній і наполегливій манері).
- Вони маніпулюють іншими людьми.
ЯК РЕАГУВАТИ?
- Визнати видимі ознаки насильства і довіряти розповіді або свідченням жертви насильства.
У такій ситуації найскладніше повірити і визнати, що ваш друг може бути кривдником. Існує спокуса ігнорувати або заперечувати будь-які ознаки насильства.
«Я знаю їх вічність, вони б ніколи нікого не скривдили».
«Вони чудові люди і ніколи б не зробили нічого подібного».
Часто ми намагаємося заперечити можливість того, що людина, яку ми любимо, поважаємо, якою ми захоплюємося, може бути не такою, якою ми її собі уявляли. Так чи інакше, незалежно від свого публічного іміджу, кожен з них може бути кривдником.
- Назвіть свої почуття.
Одна з причин, чому так важко говорити про насильство, полягає в тому, що подібні ситуації викликають безліч складних емоцій. Багато з нас знають або чули історії про насильство від людей, які нас оточують, або самі мали власний досвід. Тому дуже важливо озвучити свої почуття. Спробуйте опиратися бажанню бачити свої емоції позитивними чи негативними, замість цього просто побудьте з ними. У цьому процесі ви можете переживати різні емоційні стадії: заперечення, гнів, торг, депресію й примирення. Нормально відчувати смуток через втрату ілюзії «ідеального друга».
- Поговоріть з кимось про це.
Розмова з іншою людиною може допомогти впорядкувати ваші думки і надати вам необхідну емоційну підтримку.
- Обдумайте свої наступні кроки.
Подумайте, що можна зробити. Не робіть нічого, що може загрожувати вам або іншій людині. Зверніться до фахівця.
- Пам’ятайте, чому ви любите та цінуєте свого друга.
Ваш друг залишається вашим другом, навіть якщо з’ясується, що він є кривдником. Це не означає, що ви повинні автоматично відвернутися від нього або припинити дружбу. Тільки ви можете вирішити, що робити, але спершу ретельно все обміркуйте. Будьте повністю чесними з собою. Щира турбота про людину може спонукати її до змін.
ЯК ПОЧАТИ РОЗМОВУ З ДРУГОМ
- Звертайтеся до друга конфіденційно й особисто. Не розмовляйте з ним у присутності інших людей. Іноді може бути корисно запросити іншу людину, яку ви обидва добре знаєте, щоб вона підтримала вас і допомогла мати конструктивний діалог.
- Говоріть відкрито і виявляйте турботу. Покажіть, що вас хвилює те, що відбувається, що ви хвилюєтеся за них.
- Чітко опишіть свої почуття: «Я можу помилятися, але мені здається…», «Я відчуваю, що…». Говоріть з власної точки зору. Не намагайтеся передати почуття жертви або говорити від її імені.
- Уникайте імперативів та ультиматумів: «Ти повинен утриматися від…», «Якщо ти будеш продовжувати, я…» тощо.
- Не аналізуйте їхню поведінку. Конкретно назвіть їхню поведінку, яку ви вважаєте неприйнятною, і дозвольте вашому другові зробити висновки. Наведіть конкретні приклади того, що ви бачили, чули, знаєте.
«Я бачив/-ла, як ти днями штовхав, бив, хапав їх тощо. Це було не вперше, коли я це помітив/-ла».
«Мене турбує те, як ви з ними розмовляєте. Я не думаю, що це правильно».
Кілька простих способів розпочати розмову з потенційним кривдником:
- Приверніть його увагу.
Часто люди просто не усвідомлюють власну поведінку, не розуміють, що те, що вони роблять ― погано (вони виросли в сім’ї, де насильство відбувалося щодня тощо). Ось кілька можливих варіантів початку розмови:
«Хіба ви не бачите, що ваші образливі слова завдають їм болю?»
«Коли ви так робите, ви змушуєте їх відчувати себе некомфортно».
«Ви справді хотіли бути таким грубим?»
«Діти вчаться від своїх батьків. Ви б хотіли, щоб ваш син так поводився з іншими жінками?»
«Як би ви почувалися, якби інший чоловік так вчинив з вашою донькою?»
- Скажіть, що ви про це думаєте.
Поясніть, що такі дії шкодять і ставлять під загрозу їхні стосунки з партнером та іншими людьми, які, в тому числі і ви, не потерплять такої поведінки. Наприклад:
«Я дуже хвилююся за їхню безпеку».
«Я здивований, що ти так поводишся. Насправді, ти можеш бути кращим».
«Ти мені дорогий, але я не потерплю такої поведінки по відношенню до них».
«Мені дуже прикро бачити все це. Це дуже погано».
«Я втрачаю до тебе повагу».
- Поділіться своїми думками про стосунки, побудовані на любові.
Проведіть порівняння між стосунками, що ґрунтуються на любові, і стосунками, що ґрунтуються на насильстві:
«Любити не означає робити боляче». Або «Коли ти когось любиш, ти не застосовуєш до нього насильства».
«Хороші чоловіки/дружини і партнери так не роблять».
«Чи хотіли б ви, щоб так чинили з вашим сином/дочкою?»
- Допоможіть їм зрозуміти, що є способи змінити насильницьку поведінку:
«Подзвони мені, якщо відчуєш, що втрачаєш самовладання».
«Тобі слід звернутися за психологічною допомогою».
«Є програми, які можуть допомогти».
- Якщо поведінка є протизаконною, скажіть про це.
Переконайтеся, що вони усвідомлюють наслідки своєї поведінки:.
«Домашнє насильство ― це злочин».
«Тебе можуть заарештувати за це».
«Я боюся, що наступного разу ти серйозно пораниш або вб’єш їх».
«Якщо ти не вирішиш цю проблему, то закінчиш свої дні у в’язниці. Що тоді буде з тобою і твоєю сім’єю?»
