Що це означає?
Перенесення відповідальності за акт насильства на жертву. Це може включати коментування поведінки жертви, оцінку, обговорення її вчинків, захоплень, одягу, припущення, чому жертва не йде від кривдника, повертається до нього тощо.
Приклади звинувачення жертви:
«Жінкам, які живуть з кривдниками, це подобається. Якби не подобалося, вони б обов’язково пішли».
«Немає сенсу допомагати цій жінці, вона все одно повернеться до чоловіка, який її б’є».
«Вона сама напросилася, сама спровокувала».
«Вони обидва винні».
«Вона не повинна була виходити за нього заміж, бути з ним».
«Якби вона захотіла, то покинула б кривдника в будь-який час».
Які негативні наслідки може мати обговорення поведінки жертв?
- Це зменшує відчуття довіри, безпеки та рішучість просити про допомогу або повідомляти про насильство.
- Це відвертає увагу від справжнього лиходія ― кривдника. Так, ніби жертві насильства кажуть, щоб вона припинила насильство і вирішила проблему насильства.
- Це посилює поширене хибне переконання, що жертва насильства винна і несе відповідальність за поведінку кривдника.
- Це поглиблює самозвинувачення, вже прищеплене кривдником, який продовжує наполягати на тому, що в усьому винна жертва.
- Це «виводить» кривдника з ситуації, оскільки його мотиви та дії не ставляться під сумнів, і він може уникнути відповідальності.
Чого слід уникати?
- Не обговорюйте поведінку жертви насильства, не ставте під сумнів її дії та адекватність поведінки: «Сама накликала на себе біду, спровокувала», «сама напросилася», «випила» тощо.
- Не оцінюйте стосунки жертви з кривдником:
«Вони самі винні в тому, що зійшлися з кривдником».
«Вони самі хотіли цих стосунків».
«Одразу було видно, що ці стосунки приречені».
- Не виправдовуйте дії кривдника:
«Ну, вони самі на це напросилися».
«Якби я жила з цією людиною, я б теж хотіла її вдарити».
- Уникайте висловлювань на кшталт «жінки теж винні», «жінки теж вдаються до насильства», «чоловіки теж страждають від насильства». Такі висловлювання применшують масштаби домашнього насильства, від якого страждають жінки. Базуйте свою думку на статистичних даних і пам’ятайте, що гендерний фактор є ключовим, коли йдеться про домашнє насильство (близько 80% усіх жертв домашнього насильства ― жінки, а понад 90% усіх кривдників ― чоловіки; у домашньому середовищі чоловіки часто страждають від інших чоловіків).
- Не пояснюйте, що в ситуації, яка склалася, винні обидва партнери. Відповідальність за насильство завжди несе лише кривдник. Насильство ― це навмисна дія, заснована на переконанні, що кривдник має на це повне право.
- У випадку сексуального насильства не обговорюйте одяг жертви (наприклад, «жертва була в короткій спідниці»), деталі сексуального життя, не засуджуйте поведінку (наприклад, «свідки бачили, як вона пристрасно танцювала з обвинуваченим»).
- Не робіть припущень, чому жертва насильства не йде від кривдника або повертається до нього. Ці спекуляції відволікають увагу від кривдника і перекладають тягар відповідальності на жертву. Оцінюючи поведінку жертви, ми виправдовуємо дії кривдника. Заохочення жертви піти від кривдника передбачає, що жертва може змусити насильство припинитися, а кривдник звільняється від відповідальності. Жінки (і чоловіки), які намагаються припинити насильницькі стосунки, стикаються з великими перешкодами.
- Не закликайте жертву вирішувати проблему насильства самостійно:
«Зміни своє ставлення/особистість».
«Підніми свою самооцінку».
«Візьми контроль над своїм життям».
«Візьми на себе відповідальність за своє життя».
«Не будь жертвою».
«Ви можете зупинити насильство».
Що можна зробити, щоб змінити ставлення?
- Зауважуйте, якщо ваш співрозмовник звинувачує жертву.
- Не погоджуйтеся з твердженнями, які виправдовують поведінку кривдника.
- Не виправдовуйте застосування насильства впливом алкоголю або інших психотропних речовин.
- Підтримуйте постраждалих від насильства.
- Жертви насильства є найкращими експертами своєї ситуації, довіряйте їхнім судженням.
- Замініть речення: «Чому вони не розлучаються з кривдником?» на речення: «Чому вони вдаються до насильства?»
