Порушення зору це повна або часткова нездатність отримувати візуальну інформацію. Незрячі люди ― це ті, хто не бачить взагалі, а слабозорі ― це ті, хто має обмежену здатність бачити, бачить лише центр або краї поля зору, або мають дальтонізм (порушення кольорового зору).
Які особливі ознаки насильства існують відносно жінок з порушеннями зору?
- Обмеження доступу до смартфону та/або комп’ютера, вилучення пристрою (-ів).
- Обмеження використання, переховування, вилучення білої тростини.
- Переміщення об’єктів з фіксованого місця з наміром заважати руху людини або створити ризик травмування.
- Спостереження за допомогою камер відеоспостереження (хоча такі методи насильства можуть застосовуватися і до жінок без інвалідності, проте порушення зору грають на руку кривднику).
- Погрози залишити або виконати цю погрозу і залишити жінку з порушенням зору в незнайомому місці.
- Надання неправдивої інформації про навколишнє середовище, що викликає страх або потенційно невідповідні реакції та дії з боку жінки. Наприклад, сказати, що на задньому дворі ведеться будівництво і туди не можна ходити, погрожувати, що шкіра дитини вкрита плямами і їй потрібна термінова допомога, щоб підірвати здатність жінки піклуватися про свою дитину.
- Примушування до жебракування.
Пристосування фізичного середовища
Незрячі люди орієнтуються в навколишньому середовищі на слух, дотик руками і за допомогою білої тростини.
Використовуючи білу тростину, незрячі люди перевіряють своє оточення, виявляють можливі перешкоди і знаходять свій шлях. Тактильна плитка розроблена спеціально для людей, які користуються цим інструментом, і її можна знайти на пішохідних доріжках, у деяких лікарнях, на автобусних та залізничних станціях. Спеціальна рельєфна поверхня сприяє не лише безпеці незрячих людей, а й їхній незалежності ― можливості самостійно подорожувати, відвідувати місця, які вони хочуть відвідати, ходити в банки, поліклініки тощо.
Що можна зробити для забезпечення доступності навколишнього середовища для жінок з порушеннями зору?
- Забезпечити облаштування приміщень для прийому жінок (спеціалізовані центри комплексної допомоги, кризові центри, центри соціальних служб, місця проживання тощо) тактильними доріжками та плиткою. Заміна всього підлогового покриття може бути дуже дорогою, проте тактильні клейкі покриття, смуги та попереджувальні знаки можуть бути використані для того, щоб зробити середовище доступнішим для людей з порушеннями зору.
- Забезпечити хороше освітлення в приміщенні, яке не створює яскравих тіней.
- Позначити сходи яскравою контрастною смугою.
- Якщо для входу в будівлю потрібно скористатися телефонним домофоном, переконайтеся, що пристрій має великі, рельєфні кнопки, які підсвічуються або мають високий контраст між номером і фоном, а також позначені шрифтом Брайля. Надайте інформацію про телефонний домофон на своєму веб-сайті, в соціальних мережах, в пошуку Google або по телефону, щоб жінка, яка приходить, знала, чого очікувати.
Адаптування інформації
Надання послуг жінкам з порушеннями зору, які зазнали насильства, є особливим, оскільки вимагає адаптації не лише середовища, а й інформації.
Листівки, флаєри та інші звичні друковані матеріали недоступні для людей з порушеннями зору та тяжкими порушеннями зору. Їхній доступ до інформації визначається технологіями: озвученням текстів, доступом до обладнання для зчитування з екрану та інклюзивним дизайном веб-сайтів і документів. Це означає, що інформація про послуги, доступні для постраждалих від домашнього насильства з порушеннями зору, має бути відповідно адаптована: сканування сторінки за допомогою пристроїв для зчитування з екрану, подання матеріалу у вигляді зображення з альтернативним текстом, уникання відсканованих документів тощо.
Наприклад, номер телефону Жіночої психологічної гарячої лінії, який зображений лише на картинці, не буде доступний жінкам з порушеннями зору.
Хоча програми для зчитування з екрану стають все більш важливими в повсякденному житті незрячих людей, інформація, надрукована шрифтом Брайля, все ще може бути актуальною, оскільки не всі незрячі люди мають доступ до смартфонів та/або комп’ютерів.
Що можна зробити для того, щоб адаптувати інформацію для жінок з порушеннями зору?
- Додати інформацію шрифтом Брайля до візитівок з номерами екстрених служб, які надаються жінкам, що постраждали від насильства.
- Випустити друковані матеріали для жінок про послуги, домашнє насильство тощо, надруковані шрифтом Брайля.
- Забезпечити відповідність веб-сайту стандартам доступності. Експерти Литовського союзу незрячих і слабозорих проконсультують щодо адаптації інформаційного середовища. Для отримання консультації та тестування веб-сайту, будь ласка, звертайтеся на електронну пошту centras@lass.lt або за телефоном +370 526 24866.
- Переконатися, що веб-сайти, листівки та інші візуальні матеріали є максимально доступними для людей з вадами зору. Це означає, що шрифт тексту повинен бути великим і простим, наприклад, Arial, Calibri або Atkinson Hyperlegible Інституту Брайля, контраст між текстом і фоном повинен бути максимально високим, строкаті ілюстрації не повинні зливатися з текстом тощо. Більше про те, як зробити цифрове середовище доступнішим, можна прочитати в публікації «Інтернет для всіх».
Як надавати послуги жінці з порушенням зору?
- Забезпечте приватні консультації. Важливо, щоб жінка з порушенням зору мала доступ до приватних консультацій, на яких не буде присутній або не буде підслуховувати її чоловік, партнер або інший потенційний кривдник.
- Належним чином приготуйтеся до зустрічі. Перед зустріччю з жінкою з порушеннями зору не тільки повідомте їй звичайні деталі (час і місце), але й переконайтеся, що вона знає, де це місце. Поцікавтеся, чи не потрібна їй допомога, щоб дістатися туди, і домовтеся, як і де ви з нею зустрінетеся.
- Запропонуйте кілька варіантів ідентифікації кривдника (-ків). Жінки з порушеннями зору, які зазнали насильства, часто не можуть впізнати кривдника за зовнішністю, тому важливо використовувати невізуальні засоби ідентифікації злочинця.
- Інформуйте про ваші дії. Не переривайте розмову і не виходьте з приміщення, не повідомивши про це жінку, з якою ви розмовляли. Крім того, чітко повідомте, якщо під час розмови вам потрібна допомога колеги чи іншої особи. Не намагайтеся спілкуватися з ними за допомогою міміки або жестів, оскільки незряча жінка це відчує ― ви створите підозру і підірвете довіру.
- Надайте чіткі інструкції і допомогу в знаходженні речей. Якщо незрячій жінці потрібно сходити в туалет, забрати пальто з шафи, знайти сходи тощо, недостатньо махнути рукою і сказати, що там вона знайде потрібний предмет. Намагайтеся вказувати напрямок або зміни в навколишньому середовищі з більш конкретної точки, наприклад: «Двері до туалету в кінці коридору зліва», «Скоро в коридорі буде спуск вниз», «За кілька кроків перед нами буде поріг». Щоб показати жінці з порушенням зору, де знаходиться стілець, поручень або інший відповідний об’єкт, покладіть її руку на цей об’єкт, але перед цим спитайте і повідомте їй про це.
- Не обмежуйте самостійність жінки. Не тримайте жінку з порушеннями зору за плече чи руку, щоб допомогти їй зорієнтуватися, піднятися сходами, супроводжувати її чи подати речі. Люди з порушеннями зору звикли орієнтуватися в просторі, не маючи можливості бачити, тому непрохана допомога може підірвати самооцінку жінки і змусити її відчувати себе неповноцінною. Краще запитати, чи не потрібна їй допомога, і діяти відповідно.
- Будьте відповідальні щодо собак-поводирів. Ці собаки навчені і відчувають відповідальність за своїх господарів ― їхня робота полягає в супроводі. Не турбуйте, не грайтеся і не гладьте собаку. Якщо жінка з собакою-поводирем потребує вашої допомоги, підійдіть з іншого боку собаки.
- Під час безпосередньої розмови пам’ятайте, що жінка вас не бачить:
- не дивуйтеся, якщо незряча або слабозора людина відвертається або сидить, нахиливши голову, коли ви говорите ― вона уважно слухає, але порушення зору заважає їй встановити зоровий контакт;
- висловлюйте свої реакції та зацікавленість голосом, наприклад, кажучи «я розумію», «я бачу» тощо
- люди з порушеннями зору добре чують і немає потреби кричати під час спілкування.
