Visų reikalas

Інформація

Надання послуг жінкам з психосоціальною інвалідністю

Психосоціальна інвалідність ― це інвалідність, пов’язана з довготривалими проблемами психічного здоров’я і спричинена впливом бар’єрів, що існують у навколишньому середовищі.

Важливо не плутати цю інвалідність з інтелектуальною недостатністю. Люди з психосоціальною інвалідністю можуть мати високий інтелект і гарну освіту, проте отримати інвалідність пізніше в житті. Важливо також розуміти, що люди можуть мати як інтелектуальні, так і психосоціальні порушення одночасно.

Як розпізнати психосоціальну інвалідність?

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щонайменше 1 з 4 людей протягом життя стикається з проблемами психічного здоров’я. Психічні розлади ― це проміжок часу, коли наше мислення, емоції та поведінка змінюються, наша здатність виконувати рутинні завдання порушується, і ми відчуваємо душевний неспокій. Психіатричні діагнози, такі як депресія, розлади харчової поведінки, біполярний розлад, шизофренія тощо, допомагають фахівцям зрозуміти розлади психічного здоров’я. Однак діагнози не розкривають історію та досвід кожної людини.

Коли йдеться про інвалідність, індивідуальна історія набагато важливіша за діагноз. Наприклад, деякі люди з діагнозом шизофренія живуть самостійно, працюють і заробляють на життя, будують змістовні стосунки. Для інших це ускладнюється низкою бар’єрів у навколишньому середовищі, таких як дискримінаційне ставлення та відсутність гнучких умов праці.

Хоча психосоціальна інвалідність людини на шляху до одужання може бути невидимою, непомітною, погіршення психічного здоров’я може призвести до того, що людині буде важко висловлювати свої думки і розуміти, що відбувається. Це також може призвести до сильної тривоги, страху, роздратованості, а в деяких випадках до галюцинацій (голоси, запахи, образи) або марення (переконання, які здаються дивними або нелогічними для інших). В інших випадках людина може бути пасивною, ніби застиглою, і може припинити дотримуватися гігієни або виконувати інші повсякденні дії.

Люди з психосоціальними порушеннями можуть мати нижчу стресостійкість. Як наслідок, неприємні події та подразники можуть призвести до значного погіршення стану психічного здоров’я.

Які особливі ознаки насильства існують відносно жінок з психосоціальною інвалідністю?

  • Вилучення ліків або навмисне давання більшої дози, або інші маніпуляції з ліками, тиск на людину, щоб вона не приймала ті чи інші ліки або приймала їх у більшій кількості.
  • Погрози помістити в соціальний або медичний заклад або спроби зробити це.
  • Приниження за ознакою інвалідності, наприклад, називання «психопаткою», «божевільною» тощо. Повторення того, що жінка нічого не варта через свої труднощі.
  • Ненадання допомоги або перешкоджання доступу до неї під час кризи психічного здоров’я, наприклад, залишення людини в незнайомому середовищі, перешкоджання використанню звичних інструментів самодопомоги або зверненню до особи, яка надає допомогу.

Як надавати послуги жінці з психосоціальною інвалідністю?

  1. Не пов’язуйте індивідуальний досвід з діагнозом. Надаючи спеціалізовану комплексну підтримку жінці, яка переживає кризу психічного здоров’я, ви можете розпізнати ознаки психічного розладу в її мові чи поведінці. Наприклад, жінка в глибокій депресії може відчувати себе вкрай безнадійною, вкрай негативно ставитися до себе і до майбутнього, і їй може бракувати сил зробити навіть найменший крок. Жінка з діагнозом шизофренія може вплітати в свою розповідь маревну (нереальну) інформацію або чути голоси.

Однак ознаки психічних розладів не означають, що жінка не зазнає насильства, або що вона його вигадує. Можливо, насильство, яке вона переживає, лише погіршує стан її психічного здоров’я. Наприклад, депресія може погіршитися через насильство, а манія переслідування може загостритися через незахищеність.

  1. Критично оцінить власні упередження. Психічне здоров’я довгий час було темою, яка не обговорювалася в суспільстві. Сьогодні все ще популярні різні хибні міфи. Якщо ви відчуваєте, що не схильні вірити жінці, яка має проблеми з психічним здоров’ям, або вважаєте, що вона перебільшує, вигадує проблеми, прикрашає ситуацію тощо, оцініть, чи не вплинула на таку вашу реакцію стигма щодо психічного здоров’я.
  2. Забезпечте ясність. Дуже важливо, щоб ви пояснили, хто ви і чим можете допомогти. Можливо, вам доведеться повторити це кілька разів простими реченнями. Поясніть, коли ви можете зберігати конфіденційність, а коли повинні передавати інформацію іншим органам.
  3. Надайте емоційну підтримку. Будь-яка жінка, яка пережила систематичний контроль і насильство, відчуває психологічні труднощі та сильні емоції: страх, гнів, сором, провину тощо. Розмовляючи з жінками з психосоціальною інвалідністю, надайте їм емоційну підтримку, перш ніж пояснювати деталі та організовувати допомогу. Це має вирішальне значення для безперешкодного надання допомоги. Цьому сприятимуть навички активного слухання та запевнення в тому, що всі емоції та реакції зрозумілі. За потреби залучіть психолога.
  4. Не поспішайте. Збір інформації перед тим, як допомогти жінці з психосоціальною інвалідністю, може зайняти більше часу. Може знадобитися більше зусиль, щоб завоювати довіру, розповідь жінки може бути не такою зв’язною, і може бути складніше зрозуміти ситуацію. Однак важливо не тиснути на жінку і дозволити їй розповісти про насильство, яке вона пережила, в тій мірі, в якій вона здатна це зробити в даний момент.
  5. Залучіть фахівців з психічного здоров’я. Якщо жінка згодна, ви можете звернутися за порадою до її психіатра або інших компетентних фахівців, які допоможуть вам розібратися в ситуації та проконсультують щодо впливу проблеми психічного здоров’я, індивідуальних потреб, належних способів реагування та заходів.